Спонукальні акти мовлення та матеріал, що забезпечує їх реалізацію в процесі спілкування

Abstract

У статті розглядаються актуальні питання характеристики спонукальних актів мовлення та мовного матеріалу, що забезпечує успішність їх реалізації. Розглянувши існуючі класифікації дієслів та інших мовних засобів, автор характеризує спонукальні акти мовлення з точки зору того наскільки вони забезпечують потреби спілкування певного контингенту мовців (студентів- філологів) для реалізації усіх його функцій. Розглянуті акти мовлення, в яких реалізується регулятивна та емоційно-оцінювальна функції спілкування. Основу будь-якого з цих актів складають дієслова, які не були описані детально з точки зору потреб комунікації. Засобами вираження діючої сили висловлювання є перформативні дієслова. З вердиктивних для спілкування студентів важливі ті з них, які можна знайти у висловлюваннях, пов’язаних зі схваленням або загальною оцінкою якостей людини; із екзерситивів ― прийняттям правильних рішень або пропаганді проти якогось способу дії, із комисивних ― дієслова основна якість яких ― зобов’язувати мовця до певної лінії поведінки; із бехабитивів ― дієслова, що позначають реакцію на поведінку інших людей; для висловлення відношення до чиїхось вчинків; для привітань; для побажань; із експозитивів, що використовуються в актах пояснення, ті, що включають розвиток точки зору, ведення дискусії і прояснення референції і використання слів. Аналіз наявних у підручнику для 1 курсу мовних засобів виявив їх явну недостатність у ситуаціях, що стимулюють спілкування студентів між собою, особливо імперативів, перформативів, мовних штампів і кліше.