Моніторинг іржі ячменю

Abstract

Актуальність вибраної теми дослідження зумовлена шкідливістю іржі ячменю, які щороку завдають значних втрат. Ячмінь ярий є ключовою зерновою культурою у глобальному виробництві харчових і кормових ресурсів, посідаючи четверте місце після пшениці, рису та кукурудзи [14, с. 5] Це одна з найдавніших культур, відома ще в Єгипті та Середземномор’ї, де її використовували для хліба та пива [14, с. 7] В Україні ячмінь відомий ще з часів Трипільської культури (III–IV ст. до н.е.) [10, с. 116] Господарське значення полягає у використанні зерна для харчових продуктів, кормів та пивоваріння. Ячмінь — джерело концентрованого корму (1,2 корм. од. на 1 кг), а також сировина для солодових екстрактів і технічних цілей [14, с. 116] . Солома й полова — добрий корм для великої рогатої худоби. Культура вирізняється посухостійкістю, що робить її перспективною для розширення посівів у фуражному напрямі [10, с. 117] Цінність зерна ячменю визначається в харчовому, зернофуражному й технічному відношенні, високою врожайністю, невибагливістю до умов середовища й вирощування [5 с. 16], а у зв’язку з глобальними кліматичними змінами зростає значення стійких до хвороб сортів ячменю ярого, особливо до іржі , яка завдає значних економічних втрат. Необхідність вивчення різних видів ячменю та їхньої резистентності до патогенів обумовлена пошуком нових джерел стійкості, адаптованих до умов України У 2014 році було вироблено майже 150 мільйонів тонн ячменю на майже 50 мільйонах гектарів, із середньою світовою врожайністю близько 3 тонн/га. Найбільші виробники ячменю — Франція, Німеччина, Австралія, Україна, Велика Британія, Канада, Туреччина, Іспанія та Аргентина. Водночас врожайність у Австралії становила близько 2,5 т/га, тоді як у Франції та Німеччині перевищувала 6 т/га [35, с. 1–10] В Україні ячмінь — друга за площею посівів зернова культура. Ярий ячмінь займає 3,5–4 млн га, озимий — 1,0–1,2 млн га [12, с. 14] Втрати врожаю ячменю ярого від листових хвороб становлять 10–15 %, а в окремі роки — 30–35 % [12, с. 15] Втрата врожаю в дослідах на полях із використанням фунгіцидів сягала до 30 %. Хоча точні дані про втрати на реальних посівах обмежені, втрати в межах 10–20 %, принаймні частково пов’язані з іржею, були зафіксовані в Новій Зеландії та Англії [31, с. 448–449] Основні хвороби: борошниста роса, іржа, плямистості, кореневі гнилі, тверда і летюча сажки [6, с. 36–38] . Листкова іржа — одна з найшкідливіших хвороб, із втратами врожаю до 62 % у сприйнятливих сортів [20, с. 1336] Іржа злаків становить потенційно серйозну загрозу для зернових культур і вже спричинила значні втрати урожаю пшениці, вівса, ячменю та інших споріднених культур [19, с. xvii]. Періодично серйозні та хронічно руйнівні епідемії іржі злаків вражали людство з самих початків землеробства [19, с. xvii–xviii] Захист культури від хвороб є необхідною умовою стабільного врожаю. Система інтегрованого захисту включає селекційно-генетичні, агротехнічні, фітосанітарні, хімічні та біологічні заходи [6, с. 145–150] Досягнення науки та передової практики реалізуються через фітопатологічний моніторинг, ранню діагностику патогенів, застосування фунгіцидів за прогнозом, агротехнічну профілактику та адаптовані сорти ячменю з підтвердженою резистентністю до збудників [8, с. 200–205]