Моделювання процесів цифрової трансформації економіки України

Abstract

Цифрова трансформація є одним із визначальних мегатрендів сучасної глобальної економіки, що змінює умови конкурентоспроможності країн, підприємств і громадян. В епоху, коли технологічна оснащеність визначає здатність держав до стійкого розвитку, питання кількісного вимірювання зв’язку між цифровізацією та добробутом населення набуває не лише академічного, а й практичного значення. Для України, яка в умовах повномасштабної агресії прагне до євроінтеграції та відновлення, цифровізація є не просто трендом, а стратегічним пріоритетом. У 2025 р. Україна посідає 1-ше місце за індексом E-участі громадян, і водночас 46-те місце за індексом мережевої готовності та 30-те місце за Індексом е-урядування ООН, залишаючись на 66-й позиції за Глобальним індексом інноваційності [27, 33, 39]. В цьому контексті цифрова трансформація набуває подвійного стратегічного значення: по-перше, як чинник збереження державної дієздатності та економічної стійкості в умовах збройного конфлікту (система Diia забезпечує безперервне надання 118 державних послуг 23 млн користувачів, Prozorro щорічно економить від 2 до 5% ВВП [6, 50]), по-друге, як обов’язкова передумова євроінтеграції — відповідно до Угоди про асоціацію UA–ЄС (Розділ IV) та наказу Мінцифри 2025 р. про запровадження методології DESI [51], Україна зобов’язана привести цифрові стандарти у відповідність до Digital Single Market ЄС, поточна медіана якого становить ~58 балів DESI. Цифровізація охоплює щонайменше сім взаємопов’язаних напрямів, що мають виражений економічний вимір: розбудову цифрової інфраструктури (широкосмуговий доступ, 5G/4G — охоплення мобільним ШСІ досягло 82,5 абонентів на 100 жителів у 2024 р. [14]); розвиток цифрових платформ і даних як 4-го фактора виробництва; трансформацію бізнес-моделей і е-комерцію; е-урядування та відкриті дані; формування цифрових навичок і людського капіталу; підтримку цифрових інновацій і R&D; нарешті, регулювання цифрового ринку праці, де частка ІТ-послуг в українському сервісному експорті досягла рекордних 43% у 2024 р. [4]. Зазначені напрями потребують системного 10 нормативно-правового врегулювання: гармонізації із регуляторними рамками ЄС (Директива про відкриті дані, Акт про цифрові ринки, AI Act), стандартизації метрик вимірювання цифрового прогресу (DESI, NRI, IDI) та уніфікації технологічних і сервісних платформ. Стратегія цифрової трансформації України 2030 (КМУ № 1149-р, 2021) [47] і Стратегія розвитку штучного інтелекту (КМУ № 1556-р, 2023) [46] визначають саме ці завдання пріоритетними, проте їхня реалізація залишається нерівномірною. Науковий аналіз зазначеної проблематики набуває дедалі більш міждисциплінарного характеру з помітним зміщенням у бік економічної науки. Серед зарубіжних дослідників економічного виміру цифрової трансформації вагомий внесок зробили Verhoef P. C. зі співавт. (2021), Vial G. (2019), Sofrankova B. зі співавт. (2025), Yarovenko H. зі співавт. (2025) та Zegrean A. зі співавт. (2025), які емпірично підтвердили позитивний вплив рівня DESI та NRI на продуктивність праці і ВВП країн ЄС [35, 36, 29, 40, 41]. У вітчизняній науці теоретичні засади дослідження закладено у працях академіка НАН України В. М. Геєця, який обґрунтував необхідність переходу до нової технологічної парадигми як передумови конкурентоспроможного розвитку [42], та М. І. Звєрякова, який аналізував структурні зрушення в економіці України під впливом технологічних змін [44]; у сучасному контексті — у роботах Яценка Д. С. та Ревенка Д. С. (2025), що розглядають цифрову трансформацію як детермінант нової якості економічного зростання [54]. Водночас кількісне моделювання зв’язку між рівнем цифровізації та макроекономічними результатами саме для України з урахуванням воєнного контексту залишається науковою лакуною, яку покликана заповнити ця кваліфікаційна робота. Мета роботи — дослідити теоретико-методологічні основи та побудувати економіко-математичні моделі оцінювання впливу цифрової трансформації на економічний розвиток України в глобальному та внутрішньому вимірах. Для досягнення мети визначено такі завдання: – систематизувати теоретичні підходи до визначення поняття «цифрова трансформація» та розкрити її сутність в економічному контексті; 11 – проаналізувати сучасні міжнародні індекси цифровізації та охарактеризувати позицію України у глобальних рейтингах; – розглянути успішні проєкти цифровізації в Україні та їхній вплив на якість державного управління; – побудувати крос-секційну регресійну модель залежності ВНД на особу від індексу мережевої готовності для 50 країн світу; – розробити регресійну модель показників цифровізації на ВНД України з прогнозом та сценарним аналізом; – проаналізувати стратегічні напрямки державного регулювання цифрової економіки України. Об’єкт дослідження — процеси цифрової трансформації економіки України в контексті глобального цифрового розвитку. Предмет дослідження — кількісні залежності між рівнем цифровізації та економічним розвитком країн, зокрема динаміка показників цифрової трансформації України та її зв’язок із добробутом населення. Методи дослідження: системно-структурний аналіз (розділ 1), порівняльний аналіз та індексний метод (розділ 2), методи математичної статистики та економетрики — регресійний аналіз (МНК), кореляційний аналіз, сценарне моделювання (розділ 3). Серед основних інструментів обробки даних: Excel, Google Colab, Python, R. Наукова новизна дослідження полягає: в застосуванні двокомпонентної системи регресійних моделей оцінювання впливу цифрової трансформації на економічний розвиток: крос-секційна модель М1 (50 країн, NRI 2025 → ВНД/особу, R² = 0,761) та часорядна модель М2 для України (2014–2023, n = 10, ключовий предиктор — IT_exp, MAPE = 1,61%), що спільно охоплюють глобальний та внутрішній виміри і раніше в комплексі не застосовувалися для кількісної оцінки цифрово-економічних зв’язків в умовах воєнного стану; удосконаленні методики порівняльного аналізу цифрового розвитку України шляхом одночасного застосування шести систем індексів (EGDI, NRI, GII, IDI, AI Readiness, DESI) з верифікацією їх кореляційної взаємозамінності (кластерна 12 теплова карта, n = 26–193 країни), що дозволило ідентифікувати NRI як оптимальний узагальнений предиктор для крос-секційної моделі; дістало подальшого розвитку — бібліометричний аналіз наукового дискурсу цифрової трансформації в економіці (база Dimensions, 1 884 публікації, 2025 р., галузь «38 Economics»), що виявив домінування «зелено-цифрового» напряму та підтвердив актуальність кількісного моделювання як недостатньо розробленого напряму у вітчизняній науці. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що побудовані моделі та сформульовані рекомендації можуть бути використані: для кількісного обґрунтування пріоритетів Стратегії цифрової трансформації 2030 [47] та моніторингу прогресу за індикаторами NRI і DESI в рамках євроінтеграційних зобов’язань; при розробці сценаріїв бюджетного фінансування ІТ-сектору та нарощення ІТ-сервісного експорту, прогнозний ефект якого на ВНД/особу кількісно оцінено в моделі М2; як методологічний зразок двовимірного підходу (крос-секція + часовий ряд) до оцінювання макроекономічних ефектів цифровізації для країн, що перебувають у стані структурних трансформацій; у навчальному процесі — при викладанні дисциплін «Економетрика», «Цифрова економіка» та «Моделювання економічних процесів» як прикладний приклад побудови OLS-моделей на реальних міжнародних даних. Апробація результатів. Основні положення роботи апробовані на Всеукраїнській інтернет-конференції НУБіП України «Теоретичні та прикладні аспекти розробки комп’ютерних систем» (2026), де опубліковано тези доповіді «Цифрова трансформація та мережева готовність як детермінант економічної продуктивності: аналіз позиції України в глобальному контексті» [49]. Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи — 79 сторінок, містить 26 таблиць, 37 рисунків, список використаних джерел — 54 найменування.