Технологічне забезпечення післяремонтного ресурсу елементів коробок передач транспортно-технологічних машин в АПК

Abstract

Стан і розвиток агропромислового комплексу України тісно пов’язані з активним впровадженням інтенсивних методів господарювання, підвищенням ефективності інвестицій у сферу сільського господарства та суміжні галузі. Попри значні державні вливання в аграрний сектор, досягнення ключових стратегічних цілей залишається лише частиною ширшого процесу розвитку. На сьогоднішній день забезпечення господарств сучасною технікою випереджає реальні досягнення у сфері її ефективного використання. Наприклад, за останні десять років спостерігається понад 30-відсоткове зростання потужності тракторного парку, комбайнів стало більше на 20%, проте виробіток на умовний трактор залишився майже незмінним, а скорочення трудових витрат на виробництво тони зерна не перевищило 7%. При цьому витрати на утримання, ремонт і обслуговування техніки стабільно зростають, що особливо відчутно в умовах порушення коопераційних зв’язків між підприємствами. Ключове завдання галузі – кардинально змінити напрям розвитку народного господарства у бік інтенсивності, зробивши його головною рушійною силою аграрної політики. Для успішного і оперативного досягнення цього стратегічного напрямку слід безперервно вдосконалювати як економічні механізми, так і систему управління в цілому. Передусім це стосується сільського господарства, де одним із пріоритетних напрямів залишається максимально ефективне використання наявного машинно-тракторного парку. Проте реалізувати це без надійного технічного супроводу і підтримки працездатності техніки неможливо. Простої машин, технічні несправності, відсутність належного обслуговування – усе це прямо призводить до серйозних втрат у виробничому процесі. Основу системи ремонту і обслуговування складають профілактичні заходи, спрямовані на забезпечення стабільної роботи техніки у визначені агротехнічні терміни. Такий підхід дає змогу впливати на рівень технічного стану основних елементів машин, що у свою чергу дозволяє підвищити міжремонтний ресурс у 1,3…1,5 раза, скоротити простої через несправності у 2…2,5 раза, а також знизити витрати палива на 5…8%, забезпечуючи при цьому вагомий річний економічний ефект. У зв’язку з цим, суттєво зростає потреба в модернізації діяльності служб технічного обслуговування та ремонту. У межах агропромислового комплексу ремонтне виробництво відрізняється своєю складністю й багатофункціональністю, що суттєво вирізняє його від класичних машинобудівних підприємств. Специфіка розвитку ремонтної інфраструктури, характер взаємодії з фермерськими господарствами та аграрними кооперативами формує особливі підходи та методи організації ремонтних робіт. У сучасних умовах головними векторами розвитку ремонтної бази є: створення гнучкої системи кооперації між ремонтними структурами для спільного виконання робіт із відновлення техніки та її агрегатів; впровадження агрегатного принципу ремонту, що передбачає розвиток мережі технічних обмінних пунктів та розширення переліку доступних агрегатів і вузлів; зростання рівня механізації процесів ремонту через застосування механізованого інструменту, організацію поточних ліній ремонту; поліпшення існуючих і впровадження інноваційних технологій ремонту, відновлення вузлів, агрегатів і деталей із використанням високопродуктивного обладнання та спеціального оснащення.