Особливості надання земельних ділянок в постійне користування органам державної влади

Abstract

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу господарського товариства, утвореного відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», а також господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». Право постійного користування земельними ділянками характеризується обмеженим суб’єктно-об’єктним складом: об’єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності; суб’єктами можуть бути лише юридичні особи, а саме: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. При цьому слід звернути увагу, що громадяни не можуть набувати права постійного користування земельними ділянками. Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Також, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування. Науково-теоретичною основою для проведення дослідження стали праці українських вчених у галузі економічної та землевпорядної наук, зокрема: Й.М. Дороша, О.С. Дорош, П.Ф. Кулинича, А.Г. Мартина, А.М. Мірошниченко, О.Ф. Мельниченко, А.Д. Юрченка та інших дослідників. У дослідженні була використана землевпорядна документація різних рівнів, а також публікації вітчизняних та іноземних фахівців у сфері землеустрою. Особливості надання земельних ділянок в постійне кори стування органам державної влади. Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних та практичних засад надання земельних ділянок в постійне користування органам державної влади, виявлення особливостей та визначення ефективності використання земель. Досягнення поставленої мети обумовило вирішення наступних завдань: - аналіз правових механізмів надання земель в постійне користування; - всобливості відведення земельних ділянок при формуванні земельних ділянок для передачі в постійне користування; - визначення ефективності використання земель органами державної влади. Об’єктом дослідження є сукупність земельних відносин, що виникають при формуванні земельних ділянок для передачі в постійне користування. Предмет дослідження становлять сукупність методичних і правових положень щодо формування земельних ділянок для передачі в постійне користування. Методологічною основою дослідження є науковий аналіз спеціальної літератури та правових норм. При здійсненні даного дослідження були використані формально-логічний, структурно-функціональний методи та методи системного і комплексного аналізу. Також дослідження виконано за допомогою таких наукових методів, як: системно-структурний аналіз – у процесі дослідження сутності та систематизації обмежень у використанні земель навколо режимоутворювальних обмежень); статистичний і факторний аналіз – для вивчення плати за землю до місцевих бюджетів України; порівняльний аналіз – у процесі дослідження фактичного стану використання земель територіальних громад. Структура роботи магістерська кваліфікаційна робота складається із: вступу; двох розділів, розділи поділені на три підрозділи; висновків; списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 112 сторінки, з них основного тексту – 90 сторінок. Список використаних джерел містить 45 найменування.