Проєкт ковбасного цеху продуктивністю 7,5 т ковбасних виробів за зміну

Abstract

М’ясна галузь України перебуває в стані глибокої трансформаційної кризи, що стала наслідком як довготривалих економічних дисбалансів, так і руйнівного впливу повномасштабної військової агресії. Особливо вразливим виявилось тваринництво – базова ланка агропромислового комплексу, що напряму пов’язана з національною продовольчою безпекою. Значна частина виробничих потужностей, зосереджених у прифронтових та тимчасово окупованих регіонах, була зруйнована або зупинила свою діяльність. Втрата інфраструктури, скорочення поголів’я сільськогосподарських тварин, проблеми з логістикою та нестачею кадрів спричинили стрімке зниження обсягів виробництва м’яса, що, своєю чергою, спричинило зростання собівартості продукції. У контексті світового ринку, де попит на м’ясо стабільно зростає, українська галузь демонструє зворотну динаміку. З 1990 по 2022 рік кількість великої рогатої худоби в Україні скоротилася майже в 11 разів. Одночасно із цим виник парадокс: продукція вітчизняного виробництва часто виявляється дорожчою за імпортну. Основні причини цього криються у високій енергозалежності галузі, застарілих технологіях, втраті ефекту масштабу через недостатні обсяги виробництва, нестабільному курсі національної валюти, інфляційних процесах, а також у порушенні логістичних ланцюгів. У той час як країни-експортери, зокрема держави ЄС, Південної Америки або Південно-Східної Азії, мають змогу виробляти продукцію на автоматизованих підприємствах із державною підтримкою, українські виробники змушені працювати в умовах високих ризиків та постійного зростання витрат. Незважаючи на складні умови, окремі сегменти м’ясопереробної галузі демонструють відносну стабільність. Особливе місце посідає виробництво ковбасних виробів, яке зберігає попит навіть у кризові періоди завдяки сформованим споживчим звичкам, широкому асортименту та гнучкості в постачанні сировини. Проте часткове припинення роботи підприємств (близько 15 % на середину 2022 року) вимагає пошуку альтернативних джерел постачання, у тому числі через імпорт. Подальший розвиток м’ясної галузі України залежить від впровадження сучасних виробничих технологій, підтримки малого та середнього бізнесу, державного регулювання цінових і податкових механізмів, а також відновлення експортних можливостей. Підвищення ефективності виробництва, диверсифікація постачання та інтеграція у глобальні продовольчі ланцюги здатні забезпечити як внутрішню стабільність, так і конкурентоспроможність української продукції на міжнародному ринку. Узагальнюючи викладене, можна стверджувати, що м’ясна галузь України, попри виклики війни та економічної нестабільності, зберігає потенціал до відновлення та зростання. За умови ефективної державної політики, інвестиційної підтримки та технічної модернізації, вона може стати ключовим чинником забезпечення продовольчої безпеки країни та основою для формування нової моделі економічного розвитку в аграрному секторі.