Особливості сезонного розвитку самшитової вогнівки в зелених насадженнях Київщини

Abstract

Дипломна робота складається з 50 сторінок, 3 розділів, висновків, 25 рисунків, 12 таблиць та 25 літературних посилань. Дослідження показало, що Buxus sempervirens L. є основною харчовою рослиною для самшитової вогнівки в парках, скверах та ботанічних садах Києва та його околиць. Зараження гусеницями вогнівки призводить до повної загибелі рослин, які не здатні відновитися, що свідчить про його високу агресивність. Специфічні мікрокліматичні умови міських територій, а також їх екологічні характеристики впливають на поширення та розвиток інвазійного виду C. perspectalis. Встановлено, що у Києві самшитова вогнівка формує дві повні генерації. Наприкінці сезону розвивається ІІІ покоління гусениць, які переходять у стан діапаузи на зимовий період. Критичними для контролю популяції є періоди масового відродження гусені молодших вікових стадій. Підвищення середньодобової температури з 18 °C до 25 °C скорочує тривалість стадії гусені на 20%, що суттєво впливає на динаміку популяції. М’які зими з мінімальною температурою не нижче −15 °C забезпечують виживаність понад 70% зимуючих стадій, що обумовлює інтенсифікацію розмноження наступного року. Висока біологічна ефективність (100%) проти гусениць була досягнута при застосування нового інсектициду БІ-58, 40% к.е., з нормою витрати 2,0 л/га. Очікується подальше швидке поширення самшитової вогнівки в насадженнях у найближчі роки. Щоб запобігти цьому, необхідний систематичний моніторинг кущів буксусу на наявність цього фітофага.