Функціональні властивості мікроміцетів роду Trichoderma перспективних для створення біоперепаратів

Abstract

Робота складається з 56 сторінок друкованого тексту, містить в собі вступ, три розділи. Також вона має 14 рисунків, 4 з яких це графіки, 5 таблиць висновки, список джерел та додатки. Мета роботи – дослідження целюлозолітичних властивостей грибів роду Trichoderma. Завдання дослідження: - Проаналізувати літературні джерела щодо морфолого-біохімічних особливостей роду Trichoderma та їхньої здатності до целюлозолітичної активності. - Ізолювати та ідентифікувати Trichoderma spp. з ґрунтових зразків методом серійних розведень на селективному живильному середовищі. - Дослідити здатність ізолятів до деструкції целюлозовмісного субстрату та визначити рівень целюлозолітичної активності за продукцією ферментів. Об’єкт дослідження – мікроміцети роду Trichoderma. Предмет дослідження – ферментативна активність Trichoderma spp. та її прояв у процесах ферментативної деструкції целюлози. Результати дослідження: - Проаналізувавши літературні джерела дослідили механізм біологічної деструкції лігноцелюлозного комплексу, розглянули основні мікроорганзіми, здатні до синтезу ферментів, що деградують комплекс. Детально вивчили морфологію та ферментативні властивості Trichoderma spp., а також біопрепарати створені на основі досліджуваного мікроміцета, їх переваги та недоліки. - Виділили досліджуваний об’єкт з ґрунту та культивували на поживному середовищі, відібрали 5 ізолятів, після розглянули морфолого-культуральні ознаки та ідентифікували мікроміцети. Колонії швидко росли, мали округлу форму з чіткими краями, спочатку мали білуватий колір, після набували зеленого або оливкового. - Для дослідження ферментативної активності модифікували середовище Чапека, де замість джерела вуглецю був фільтрувальний папір з метою змусити ізоляти до індукції целюлозолітичних ферментів. Після 5 днів культивування за формулою (2.1) вираховували ступінь деструкції. Найбільший ступінь мав ізолят під номером 3, найменший – 4. Після порівняння з контролем можемо стверджувати, що мікроміцети здатні до деградації целюлози. - Після підтвердження продукування ферментів ізолятами приступали до біохімічних тестів на екзоглюканазну, ендоглюканазну, загальну целюлазну активність та β-глюкозидазу. Для кожного з тестів культивували ізоляти протягом 21 дня і спостерігали за їх активністю. В усіх чотирьох тестах найбільш активний був 3 ізолят, найменш – ізолят під номером 4, що було очікувано з попередніх результатів. - Експериментально було доведено та підтверджено ефективність деградації лігноцелюлозного комплексу мікроміцетами роду Trichoderma.