Проект ковбасного цеху потужністю 9,5 т ковбасних виробів за зміну

Abstract

Внаслідок впливу численних факторів спостерігається критично низький рівень продовольчої безпеки в Україні, адже фактичні норми споживання багатьох продуктів значно поступаються науково встановленим стандартам. Україна – традиційний аграрний донор світу, однак війна, інфляція й перекоси у структурі виробництва різко оголили слабкі місця системи продовольчої безпеки. Середньодобова калорійність раціону впала до 2 650 ккал (-22 % до середнього рівня ЄС), а споживання більшості основних продуктів істотно відстає від науково-обґрунтованих норм. На 2022 р. українці споживали лише 74 % від належної калорійності, 52 % молока, 38 % м’яса, 37 % риби, 57 % ягід та фруктів. Причини – зниження доходів, втрата активних ринків, логістичні розриви, руйнування потужностей, імпортозалежність у кількох критичних сегментах (рибопродукція – 95 %, рослинні олії пальмового походження – 43 %, фрукти – 43 %). Причинами негативної статистики щодо споживання та раціону їжі викликані різними ризиками, такими, як: – економічні ризики. Через загострення конкуренції на світовому ринку харчових продуктів, нестабільність аграрного виробництва, спотворення ринкової ситуації через протекціоністські заходи та високий ступінь залежності економіки від зовнішніх чинників. До того ж, виробники можуть зазнавати зниження доходів через обмежений доступ до кредитних ресурсів і державних програм підтримки, зростання податкового навантаження та недостатню зацікавленість місцевих влад у реалізації механізмів державно-приватного партнерства, а також низький рівень інноваційної активності серед малих і середніх сільськогосподарських підприємств; – ризики, які виникають або можуть виникнути через збройні конфлікти, техногенні катастрофи та інших надзвичайних ситуацій державного або світового масштабу; – технологічні ризики. Швидкий технічний і технологічний прогрес провідних країн дає їм конкурентні переваги у виробництві, зберіганні та транспортуванні харчових продуктів, що може відображатися негативно на внутрішніх аграрних процесах;екологічні ризики. Викликані або можуть бути викликані кліматичними змінами та антропогенним впливом, вони включають скорочення запасів води, зростання деградації земель, порушення екологічного балансу земельних ресурсів, забруднення ґрунтів небезпечними речовинами та відходами та ін.; – інфраструктурні ризики, які виникають через недосконалість національної траспортної та ринкової інфраструктури, відсутність розвиненої дослідницької та інноваційної бази, а також недостачу спеціально обладнаних місць для зберігання продукції чи холодильного обладнання; – низька державна підтримка; – ризики із-за змін зовнішніх та внутрішніх факторів; – нестабільність продовольчих систем через низьку мотивацію сільськогосподарських товаровиробників до розширеного виробництва; – ризики із-за внутрішніх та зовнішніх політичних викликів; – соціальні загрози, які виникають через зростання рівня безробіття, зниження доходів, гуманітарні кризи і нелегальна міграція. Результати аналізу структури споживання харчових продуктів свідчать, що частка калорійності раціону пересічного українця на 71% забезпечується за рахунок споживання продукції рослинництва − 1919 ккал, та на 29% за рахунок споживання продукції тваринництва − 787 ккал. Зменшення споживання продукції тваринництва пов’язано не лише низькою купівельною спроможністю населення, причиною також являється збільшенням кількості вегетаріанців та веганів. Одні не вживають м’ясо, але спокійно вживають продукти тваринного походження, наприклад молоко або рибу, інші ж виключають такі продукти повністю з раціону, надаючи перевагу продуктам рослинного походження. Стратегічні пріоритети до 2030 р.: – Розвернути держпідтримку на навантаження «1 грн бюджету – 3 грн приватних інвестицій» у тваринництві й переробці. – Зняти «вузькі місця» логістики: швидка відбудова портів, холодильних хабів, залізничних коридорів. – Запустити державно-приватну програму відновлення поголів’я (+ 400 тис корів, +2 млн свиноматок) з компенсацією 50 % капвкладень на МТФ, свинокомплекси та RAS-ферми. – Переорієнтувати 200 тис га ставів на інтенсивну аква- та марикультуру (короп-товстолоб, форель, сом, креветка). – Завершити земельну інвентаризацію водойм; запровадити одне «є-вікно» для оренди й дозволів. – Уніфікувати ПДВ 14 % на всю продукцію ланцюга «зерно – корм – білок»; стимулювати переробку через експортні мита на сировину. – Фокусоване відновлення селекції: 5 нац-центрів (молоко, яловичина, свинина, птиця, риба) + державна премія за генетичне оновлення. – Соціальна цінова «подушка»: таргетовані ваучери малозабезпеченим на білкові продукти (молоко, яйце, риба). За умови швидкого відновлення інфраструктури та запуску комплексних програм держава може повернутись до бездефіцитного внутрішнього балансу білка до 2028 р., а до 2030 р. експортувати: – зернові – 70 млн т; – соняшникову олію – 7 млн т; – курятину – 1 млн т; – молокопродукти – 500 тис т; – рибопродукти – 80 тис т власного виробництва. Сильний, диверсифікований АПК з широкою переробкою – це не лише гарантія тарілки українця, а й валюта, робочі місця, обороноздатність та імідж стійкого постачальника на глобальному ринку.