Віртуальний екологічний дискурс: властивості, жанри та лінгвокультурологічні особливості

Abstract

Актуальність дослідження. Поява інтернету стала не лише важливим досягненням у сфері інформаційних технологій, але й значно розширила можливості людського спілкування. На сучасному етапі розвитку інтернет обʼєднує різні формати комунікації та слугує засобом передачі інформації без обмежень у часі та просторі. Це призвело до формування нового типу дискурсу – інтернет-дискурсу, а також нового комунікативного простору – компʼютерно-опосередкованої комунікації. Сучасний віртуальний дискурс є складним поєднанням різних функціональних стилів і форм мовлення. Найбільший вплив на мовні характеристики цього дискурсу має технологічний фактор, а комунікація в мережі, хоча й концептуально усна, реалізується у письмовій формі. Крім того, віртуальний дискурс вирізняється серед інших типів дискурсу специфічними принципами та правилами структурної організації, а також характеризується жанровим різноманіттям. Дискурсологія є одним з основних напрямків сучасних досліджень у світі. Вивчення дискурс-аналізу в англомовній науковій традиції можна поділити на три основні групи, які структурував А. П. Загнітко [Загнітко 2008, с. 21]: 1) Розгляд лінгвістичної та когнітивної структури дискурсу (наприклад, Е. Гофман, Ю. Лабов, М. Халлідей,Т. А. ВанДейк, П. Хоппер). 2) Аналіз структури дискурсу з точки зору когнітивних характеристик комуніканта (інтенції, наміру) (наприклад, Р. Шенк, Р. Абельсон, Р. Манн, Д. Гордон, Дж. Лакофф). 3) Розгляд структури дискурсу з точки зору когнітивних характеристик комуніканта (конверсійний аналіз) (наприклад, Г. Сакс, Є.Щеглов, Г.Джефферсон, Д. Танен, Д.Сінклер, М.Стаббс, Д. Шиффрін). Аналіз дискурсу проводився з позицій прагматики, психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології тощо. Дослідження також здійснювалося з позицій аргументації, опозиційних характеристик, оцінки, політики, реклами та інших видів дискурсу. У науці вживаються наступні терміни для позначення дискурсу опосередкованого спілкування: комп’ютерний дискурс – віртуальний дискурс – інтернет-дискурс – електронний дискурс – мережевий дискурс. Інтернет-дискурс – це підвид віртуального дискурсу; дане поняття набагато вужче за поняття «віртуальний дискурс». Різновидом комп’ютерного дискурсу є віртуальний дискурс, який є текстом, зануреним в ситуацію віртуального спілкування. Віртуальний дискурс трактується ширше, ніж комп’ютерний, оскільки спілкування у віртуальній реальності створюється не лише через комп’ютер, але й через інші засоби зв’язку. У межах інтернет-дискурсу в комунікації (не дивлячись на штучне середовище спілкування) під час взаємодії комунікантів використовуються різні прийоми і засоби спілкування, що дозволяють максимально наблизити віртуальний діалог до форми реальної мовної взаємодії. Мета роботи – проаналізувати віртуальний український екологічний дискурс з позицій властивостей, жанрів та лінгвокультурологічні особливостей. Завдання роботи: 5) вивчити типологію та диференціальні ознаки віртуального дискурсу; 6) розкрити структурні та жанрові особливості віртуально дискурсу; 7) визначити особливості екологічного віртуального дискурсу; 8) класифікувати основні інформаційні платформи з віртуальним екологічним дискурсом. Об’єктом дослідження є віртуальний екологічний дискурс. Предметом дослідження є процеси організації віртуального екологічного дискурсу на інформаційних платформах. Методи дослідження: теоретичні: критичний аналіз літератури, узагальнення й систематизація наукових поглядів на досліджувану проблему; пошукові: виявлення текстів екологічної тематики з інформаційних платформ та їхня систематизація за джерами. Теоретичне значення наукової роботи полягає у розширенні теоретичних уявлень про дискурс загалом та віртуальний дискурс, а також опис екологічного віртуального дискурсу з погляду жанрів та лінгвокультурології. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проведено емпіричне дослідження віртуального екологічного дискурсу на різних українських інформаційних платформах Практичне значення результатів наукової роботи полягає у тому, що запропоновані в межах наукового пошуку рекомендації можуть бути застосовані на практичних заняттях спеціальності «Журналістика» з курсів «Дискурсологія», «Екожурналістика», «Екологічний піар» та ін. Структура роботи. Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. У вступі розкрито актуальність, мету, завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, теоретичне й практичне значення результатів наукового пошуку, наукову новизну дослідження. Загальний обсяг роботи – 87 сторінок комп’ютерного набору.