Соціальна адаптація людей похилого віку

Abstract

Актуальність дослідження. Старіння населення є однією з основних соціально-демографічних тенденцій 21 століття, і за даними ООН, до 2050 року населення світу у віці 60 років і старше подвоїться, а частка літніх людей у загальній чисельності населення стрімко зростатиме в багатьох країнах, у тому числі і в Україні. В Україні цей процес супроводжується значними викликами, серед яких зниження доходів, відсутність соціальної підтримки, погіршення стану здоров’я та недостатня адаптація суспільства до потреб літніх людей. Соціальна адаптація людей похилого віку є складним і багатогранним процесом, що передбачає не лише збереження соціальних зв’язків, а й можливість вести активний спосіб життя, здобувати нові навички та брати участь у суспільному житті. Однак сучасна ситуація стрімкого розвитку цифрових технологій, зміни на ринку праці, зменшення комунікації між поколіннями та відсутність державних програм підтримки ускладнюють цей процес. У соціально-демографічній структурі українського суспільства люди похилого віку посідають особливе місце серед найбільш вразливих членів суспільства, які потребують соціальної підтримки та допомоги. В Україні, як і в багатьох розвинених країнах, частка людей похилого віку за останні десятиліття значно зросла. Нові виклики, спричинені пандемією Covid-19, підкреслили вразливість людей похилого віку до соціальної ізоляції, цифрового розриву та обмеженого доступу до медичних та соціальних послуг. Це ще раз підкреслює необхідність комплексного підходу до забезпечення комфортних умов життя людей похилого віку та побудови ефективних механізмів соціальної адаптації. До основних проблем похилого віку відносяться наступні: обмеження життєдіяльності похилих людей; виключення похилої людини із активної життєдіяльності та зміна її взаємовідносин з оточуючими людьми; – різке зниження соціального статусу похилої людини в суспільстві; – наявність великої кількості вільного часу. Іншим важливим аспектом є проблема вікової дискримінації, яка обмежує можливості літніх людей у працевлаштуванні, доступі до освіти і технологій та участі у громадській діяльності. У цьому контексті вивчення механізмів соціальної адаптації людей похилого віку набуває особливого значення, оскільки дозволяє визначити ефективні стратегії їх інтеграції в сучасне суспільство. Таким чином, дослідження процесу соціальної адаптації людей похилого віку є надзвичайно важливим як з наукової, так і з практичної точки зору, оскільки сприяє розробці заходів щодо забезпечення активного, повноцінного та гідного життя людей похилого віку в сучасному суспільстві. Метою дослідження є обгрунтувати програму соціальної адаптації людей похилого віку. Завданнями дослідження є: - розкрити теоретичні підходи до соціальної адаптації людей похилого віку; - виявити основні труднощі з якими стикаються люди похилого віку в процесі адаптації; - здійснити оцінку потреб осіб похилогог віку; - обгрунтувати програму соціальної адаптації людей похилого віку. Об’єктом дослідження є соціальна адаптація людей похилого віку. Предметом дослідження є програма соціальної адаптації людей похилого віку. Методи дослідження. Для досягнення поставлених завдань у роботі використовувались такі методи дослідження, аналіз наукової літератури та нормативно-правових документів, інтерв’ю з людьми похилого віку, порівняльний аналіз міжнародного досвіду щодо соціальної адаптації літніх людей. Структура роботи. Робота складається з 3 розділів, 4 таблиць, 1 діаграма та 60 джерел.