Створення циклу фоторепортажів про проблеми мешканців прикордоння під час російсько-української війни

Abstract

Серед форм відображення сучасних реалій особливе місце посідає фоторепортаж. У художній фотографії головним, безперечно, є естетичний аспект. Фотожурналістика ж вирішує прагматичні завдання, надаючи читачеві (глядачеві) візуальну інформацію, художній аспект у цьому випадку може бути як супутній. Терміном «фоторепортаж» позначається і один із жанрів фотожурналістики, і спосіб зйомки, і метод зйомки (щоправда, у цьому випадку йдеться про технічні моменти – зйомку без втручання в перебіг події). Аспектно, цінності художньої творчості, зокрема, художньої фотографії, пов’язані з задоволенням естетичних потреб людини, поза цим вона втрачає сенс – художник мислить категоріями естетики, а це означає, що і у фотомистецтві естетичні цінності розглядаються як головна та постійна ознака. Усвідомивши сутність репортажного способу зйомки як фактора, що зближує різні сфери творчості, зосередимо увагу на його проявах у фотожурналістиці, на тому, що «постачає» фотокореспондент на сторінки періодичних видань. Як було зазначено, фотожурналіст прихильний до багатьох кадрових публікацій. Таке твердження безперечне, коли йдеться про жанр фоторепортажу, призначення якого відображати події сучасного життя: фоторепортер «простежує» і одночасно «зображує» їх у низці знімків. Але фоторепортаж не єдина форма відображення в фотожурналістики. Як магістральний у фотожурналістиці слід визначити репортажний спосіб зйомки, оскільки з нього «зростають» інші жанри у цій сфері творчої діяльності, за винятком фотомонтажу, який можна уподібнити жанру фейлетону чи памфлету у журналістиці. Але фотозамітка (фотофакт), фотокореспонденція, фотонарис та інші жанри, що практикуються у фотожурналістиці – плоди репортажного способу зйомки, що відрізняються типологічними ознаками та методиками здійснення. Така спорідненість за способом зйомки часом призводить до того, що ці жанри позначають на сторінках преси єдиним терміном – «фоторепортаж». Безумовно, для читача це не має принципового значення, проте в такий спосіб межі жанру, безсумнівно, розмиваються. Зазначимо також, що сам репортажний метод зйомки, використовуваний фоторепортерами практично у всіх формах відображення дійсності, нерідко ототожнюють із поняттям «фотожурналістика». І тут, на нашу думку, немає теоретичної похибки. Зйомка без режисури має сприйматися як закономірність у роботі фотокореспондента, оскільки читач чекає на сторінках преси результати саме такої зйомки. Отже, даний проєкт «Сумщина в об’єктиві: Хроніки незламності» має на меті створення циклу фоторепортажів, які документують проблеми та виклики, з якими стикаються мешканці прикордонних районів України під час російсько-української війни, зокрема Сумщини. Завдання проєкту: висвітлити реалії життя людей, їхню стійкість, надію та боротьбу в умовах повномасштабної війни. Цілі проєкту: − зібрати та зафіксувати історії мешканців Сумщини через фотографії та інтерв’ю, що відображають їхні щоденні труднощі, переживання та надії; − поширити інформацію про ситуацію в прикордонних районах через фоторепортажі, сприяючи розумінню та підтримці з боку широкої аудиторії; − створити візуальний архів, який відобразить людські історії та досвід війни, зберігаючи пам’ять про цей складний період в історії України. Методи реалізації: фотографування, інтерв’ю, створення фотожурналу.