Дослідження експлуатаційних показників рисозбиральних комбайнів для умов півдня України

Abstract

Досягнення цілей продовольчої безпеки та реалізація завдань аграрного розвитку є неможливими без належного технічного і організаційного забезпечення сільськогосподарського виробництва сучасними технологіями, технікою та нормативно-технічною документацією (включаючи стандарти, регламенти, інструкції, рекомендації, електронні інформаційні бази, каталоги технічних засобів), адаптованими до зональних ґрунтово-кліматичних особливостей та господарських умов. Зазначена проблема потребує комплексного наукового підходу та раціонального вирішення, що повинно здійснюватися з урахуванням принципів сталого економічного розвитку, підвищення продуктивності праці, зміцнення продовольчої незалежності держави та вирішення актуальних соціальних питань. Одним із основних регіонів вирощування рису є південь України. Потреби у крупі рису населення не повністю задовольняється з допомогою власного виробництва. У 2022 році, на тлі повномасштабної війни, виробництво рису зазнало значного скорочення – у 16 разів порівняно з попереднім роком, сягнувши лише 3,1 тис. тонн. За офіційними даними, експорт також зменшився у 8 разів – з 10,3 тис. тонн у 2021 році до 1,3 тис. тонн у 2022-му. Частково компенсувати різке падіння вдалося за рахунок збільшення імпорту, який зріс на 6% – з 81,8 тис. тонн до 86,9 тис. тонн. Проте скорочення внутрішнього виробництва призвело до зменшення споживання рису в країні на 27%, із 121 тис. тонн до 88,7 тис. тонн. У 2023 році ситуацію вдалося частково стабілізувати – обсяги виробництва почали зростати. За даними, в поточному році в збиральній компанії було задіяно 158 одиниць комбайнів. Віковий склад рисозбиральних комбайнів понад 10 років експлуатації – 38%. З цих причин існують втрати на полі при збиральних роботах. Крім того, амортизаційна вартість комбайнів більше 10 років експлуатації значно відбивається на собівартості рису, також варто врахувати, що в основному вся техніка імпортується за високою ціною з-за кордону, Німеччини та США, такі як CAS8 2388», «John Deere STS 9770» та «CLAAS Lexion 750» та інші комбайни. Наявні в рисівницьких господарствах і пропоновані на ринку рисозбиральні комбайни, що імпортують за високою ціною з-за кордону, в більшості випадків не відповідають регіональним умовам збирання рису. В даний час випробування призначені для оцінки технічного рівня зарубіжних рисозбиральних комбайнів протягом останніх десятиліть не проводилися. Наразі практично відсутні науково обґрунтовані рекомендації щодо раціонального використання рисозбиральних комбайнів різних типів і конструкцій. Існуючий парк комбайнової техніки в регіоні не відповідає вимогам агропромислового комплексу ані за кількісними показниками, ані за технічними характеристиками, ані за структурною відповідністю сучасним агротехнологічним умовам. Серед актуальних проблем, що стримують розвиток рисівництва на півдні країни, особливе значення має необхідність оптимізації машинно-комбайнового парку. Саме це є ключовою умовою для своєчасного збирання врожаю у визначені агротехнічні строки та запобігання втратам зерна й погіршенню його якості. Реалізація зазначених вимог можлива лише за наявності у сільськогосподарських підприємств достатньої кількості комбайнів, що відповідають сучасним вимогам за технічним рівнем та функціональністю. Підвищення ефективності виробничих процесів може бути досягнуто лише завдяки впровадженню високопродуктивної збиральної техніки. Попри складну економічну ситуацію, в останні роки на півдні України ведеться робота з оновлення машинно-тракторного парку. Пріоритет надається сучасним високопродуктивним моделям іноземного виробництва. Водночас імпортні комбайни, які закуповуються за значно вищою ціною, нерідко не адаптовані до місцевих ґрунтово-кліматичних умов та не забезпечені належною сервісною підтримкою. Це, своєю чергою, ускладнює технічне обслуговування та експлуатацію техніки. Наявний парк рисозбиральних машин не відповідає реальним потребам аграрного сектору ні кількісно, ні якісно. Надмірна різноманітність марок імпортних комбайнів призводить до труднощів в організації якісного сервісного обслуговування, постачанні запасних частин і паливо-мастильних матеріалів, що додатково ускладнює процес експлуатації техніки в господарствах. Метою дослідження є наукове обґрунтування оптимального складу та типажу комбайнового парку, а також визначення перспективної технології збирання рису методом очісування, адаптованої до агрокліматичних умов південного регіону України. Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні науково-практичні завдання: • здійснити дослідження агрокліматичних та природно-виробничих умов вирощування рису в Одеській області та проаналізувати їх вплив на технологічні процеси збирання врожаю; • обґрунтувати оптимальний варіант використання наявних у господарствах комбайнів шляхом порівняльної оцінки їх експлуатаційних характеристик; • розробити математичну модель для оптимізації чисельного і типового складу комбайнового парку, з урахуванням специфіки функціонування рисівничих господарств південного регіону; • сформувати перспективні прогнози ефективності застосування модернізованого типажу комбайнів і раціональної технології збирання рису на основі трендових (трендових) моделей аналітичного аналізу. Об’єктом дослідження є технологія роботи рисозбиральних комбайнів при виконанні збиральних робіт в умовах Одеської області. Предметом наукового дослідження є встановлення закономірностей взаємозв’язку між технічними характеристиками та технологічними параметрами й ефективністю експлуатації рисозбиральних комбайнів.