Розвиток комунікативної компетентності у майбутніх психологів на етапі професійної підготовки

Abstract

Актуальність дослідження. У сучасному світі, що характеризується інтенсивними соціальними взаємодіями, динамічними змінами та високим рівнем стресу, особливого значення набуває здатність людини ефективно взаємодіяти з оточуючими, розуміти і регулювати власні емоції та емоції інших людей. Емоційний інтелект як інтегративна особистісна властивість відіграє ключову роль у забезпеченні конструктивних міжособистісних стосунків, успішної соціальної адаптації та психологічного благополуччя особистості. Різні аспекти емоційного інтелекту досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні науковці. Фундаментальні основи концепції емоційного інтелекту заклали P. Salovey та J. Mayer, розвиток отримали у працях D. Goleman, R. Bar- On, K. Petrides. Серед вітчизняних дослідників значний внесок у вивчення емоційного інтелекту зробили Е. Носенко та А. Четверик-Бурчак, В. Зарицька, Л. Ракітянська. Проблеми міжособистісної взаємодії та її зв’язок з емоційним інтелектом вивчали P. Lopes, P. Salovey, R. Straus, А. Коваленко, М. Корнєв та інші дослідники. Сучасні дослідження свідчать, що емоційний інтелект є не менш важливим предиктором життєвого успіху, ніж традиційні інтелектуальні здібності. Особливо актуальним це питання стає в контексті професійної діяльності у сфері «людина-людина», де ефективність роботи значною мірою залежить від якості міжособистісної взаємодії. Водночас, незважаючи на зростаючий інтерес до цієї проблематики, багато аспектів взаємозв’язку емоційного інтелекту та міжособистісних відносин потребують додаткового вивчення та систематизації. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити емоційний інтелект як чинник конструктивних міжособистісних взаємин. Об’єкт дослідження – емоційний інтелект особистості. Предмет дослідження – емоційний інтелект як психологічний чинник конструктивних міжособистісних взаємин. Завдання дослідження: 1. Проаналізувати теоретичні підходи до вивчення емоційного інтелекту у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях. 2. Визначити роль особистісних та соціальних факторів у розвитку емоційного інтелекту. 3. Розкрити особливості емоційного інтелекту як фактора міжособистісної взаємодії. 4. Емпірично дослідити особливості прояву емоційного інтелекту в контексті міжособистісних відносин. 5. Розробити рекомендації щодо психологічного супроводу розвитку емоційного інтелекту. Гіпотеза дослідження – припускаємо, що високий рівень емоційного інтелекту позитивно корелює з конструктивністю міжособистісних взаємин, що проявляється у кращій комунікативній компетентності, ефективнішому вирішенні конфліктів та вищому рівні задоволеності соціальними стосунками. Методи дослідження: - теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження; - емпіричні: психодіагностичне тестування з використанням стандартизованих методик: тест емоційного інтелекту MSCEIT (Mayer-Salovey- Caruso Emotional Intelligence Test), опитувальник емоційного інтелекту TEIQue (Trait Emotional Intelligence Questionnaire) К. Petrides, опитувальник міжособистісної реактивності Davis (IRI); - математико-статистичні: методи описової статистики, кореляційний аналіз, порівняльний аналіз груп. Теоретична значущість дослідження полягає у систематизації та узагальненні теоретичних знань щодо емоційного інтелекту як чинника конструктивних міжособистісних взаємин, розширенні наукових уявлень про механізми впливу емоційного інтелекту на різні аспекти соціальної взаємодії. Практична значущість дослідження визначається можливістю використання отриманих результатів у практиці психологічного консультування, розробці програм розвитку емоційного інтелекту, підготовці фахівців соціономічних професій, а також у психологічному супроводі особистісного розвитку. Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (50 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи становить 87 сторінок.