Фенологія розвитку яблуневої плодожерки

Abstract

Значення продукції плодових культур загальновідоме. Вони мають високі смакові якості, є цінними дієтичними продуктами харчування, джерелом органічних кислот, органічних цукрі (переважно глюкози та фруктози), дубильних, пектинових та ароматичних речовин, макро- і мікоелементів, вітамінів, що мають лікувальне значення. У багатьох країнах Європи садівництво та ягідництво – добре та перспективно розвинені галузі сільського господарства. За обсягом збирання абрикоса лідером є – Франція, вишні – Німеччина, сливи – Італія, ягід – Польща. Яблуня з давніх-давен є основною плодовою культурою в нашій країні. Це зумовлено сприятливими грунтово-кліматичними умовами для її вирощування в більшості регіонів, а також традиціями місцевого населення. Широке розповсюдження яблуні пояснюється різноманітністю її господарських цінних якостей Яблуневі насадження – одні з тих рослин, на які вже первісна людина звернула увагу і почала використовувати для своїх потреб. Археологи знайшли докази, що люди вирощували яблуні 6500 років до н.е., ще в Стародавній Греції і Стародавньому Римі, на територіях Єгипту і Палестини. В Україні перші відомості про яблуню були ще за часів Київської Русі, коли на території Києво-Печерської лаври було закладено яблуневий сад. Відтоді і розпочалося поширення яблуні по всій території України. Нині ж яблуневими садами в Україні зайнято близько 70 % від усіх плодово-ягідних культур. Яблуня відноситься до родини розоцвітних, і включає в себе близько 50 видів. Більша частина з них – дикоростучі, і лише деякі вирощуються в садах. З диких видів найбільше значення має яблуня лісова, сливолиста, сибірська, або ягідна, і низькоросла, від яких виникло багато сучасних форм і культурних сортів. Вони широко використовуються як підщепи при вирощуванні посадкового матеріалу в розсадниках. На сучасному ринку свіжої продукції найпопулярнішими є сорти, для плодів яких характерні відмінний смак, хороша форма та яскраво-червоне покривне забарвлення по всій поверхні або тільки основне зелене чи жовте. Перевагу звичайно віддають плодам масою 150-200 г (поперечний діаметр 7-9 см). Зовнішній вигляд і смак плоду – генетично зумовлені ознаки. Їх можна лише трохи видозмінити вибором ділянки з певним типом грунтів та мікрокліматом, внесенням добрив, нормуванням квіток і зав’язі, збиранням плодів в оптимальні строки тощо.