Вдосконалення системи енергопостачання комплексу споруд пташників ТОВ «Вінницька птахофабрика»

Abstract

При значній концентрації тварин на обмежених площах вирішальна роль в падінні їх продуктивності відводиться створенню оптимального мікроклімату. Мікроклімат — це сумарне значення окремих факторів—температури, вологості, швидкості руху та газового складу навколишнього повітря, наявності пилу та мікроорганізмів, рівня радіації, іонізації, а також освітлення, атмосферного тиску тощо. Дія різних факторів навколишнього середовища на організм тварин проявляється в деяких змінах її фізіологічного стану: кровообігу, дихання, терморегуляції, газообміну та ін. Дослідженнями, наприклад встановлено, що продуктивність молочних корів на 70 % визначається умовами навколишнього середовища і лише на 30 % — генетичними ознаками. Таким чином, зміною складу та властивостей навколишнього складу та властивостей навколишнього середовища можна впливати на організм тварин, досягаючи високої продуктивності. Мікроклімат у тваринницьких приміщеннях залежить від багатьох умов — зонального клімату, теплозахисних властивостей огороджуючих конструкцій приміщень, рівня повітрообміну, ефективності вентиляції, стану каналізації, способів прибирання та видалення гною, освітленості, а також технології утримання тварин. Із перелічених факторів мікроклімату найбільш суттєво на організм тварин впливають температура, вологість та газовий склад повітря. Так, при низькій температурі збільшується тепловіддача тварин, що призводить до по-силеного споживання корму і навіть до захворювання. Висока температура, навпаки, спричиняє перегрів. Але найбільш негативний вплив чинять на організм (в першу чергу молодняка) різкі коливання температури. Інші фактори мікроклімату (вологість, газовий склад) за умов відхилення їх параметрів за межі, що рекомендуються технологами, також пригнічують життєдіяльність організму тварин, однак, значно менше. Для підтримання мікроклімату в тваринницьких приміщеннях на рівні нормативних вимог застосовують системи вентиляції. Вони здатні забезпечувати обмін забрудненого повітря на свіже, нагрівання або охолодження його, очищення від пилу і мікроорганізмів, осушування чи зволоження, озонування, дезодорацію, знезараження тощо. Вентиляція приміщень — досить складний процес, де потрібно враховувати теплоізоляцію будівель, кількості виділюваних тваринами різними шляхами тепла, вологи, газів, спосіб прибирання гною, теплоємність певних матеріалів тощо. Вентиляція тваринницьких приміщень буває самопливна, механічна і комбінована. Вентиляцію із самопливною тягою повітря поділяють на безтрубну і трубну. Безтрубна вентиляція — це найпростіша і найдоступніша віконна вентиляція. Проте вона не може забезпечити потрібний обмін повітря в різні пори року і важко піддається регулюванню. Щоб створити більш організовану і керовану вентиляцію, влаштовують спеціальні труби (канали) як для видалення, так і для припливу повітря в приміщення — трубну вентиляцію. Вентиляційна трубна система із самопливним збудженням тяги задовільно працює у весняно-осінній період року, а також за температури зовнішнього повітря до 13 °С. За нижчої температури зовнішнього повітря тепла, створюваного тваринами, стає недостатньо для підтримання нормальної температури повітря в приміщенні, тому об'єм вентиляції доводиться створювати штучно або підігрівати вентиляційне припливне повітря. У південних районах із жарким кліматом для створення нормальних умов у тваринницьких приміщеннях потрібно нагнітати більшу кількість повітря і збільшувати швидкість його руху. У тваринницьких приміщеннях застосовують переважно центральне водяне і повітряне опалення, рідше місцеве. У приміщеннях, призначених для утримання тварин і птиці, у разі, коли теплові втрати не компенсуються тепловими виділеннями, слід передбачати, як правило, повітряне опалення, суміщене з припливною вентиляцією. У приміщеннях для утримання молодняку і птиці і в родильних відділеннях для великої рогатої худоби допускаються системи опалення з місцевими нагрівними елементами. Для обігрівання поросят-сосунів і молодняку птиці молодшого віку застосовують системи локального опалення (обігрівання підлог, брудери та ін.). У тваринницьких і птахівничих приміщеннях за можливості й економічної доцільності допускається застосування інших систем опалення, наприклад електричного, водяного тощо. Нагрівні прилади і трубопроводи систем опалення слід розміщувати в недоступних для тварин і птиці місцях. Теплову потужність систем опалення і вентиляції тваринницьких і птахівничих приміщень визначають за рівнянням теплового балансу з урахуванням усіх теплових втрат і теплових виділень.