Соціальна підтримка військовослужбовців в умовах війни

Abstract

Обсяг та структура роботи: Бакалаврська кваліфікаційна робота викладена на 65 сторінках комп’ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи __ сторінок. Робота містить 1 таблицю. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та комплексно проаналізувати стан надання соціальної підтримки військовослужбовцям та членам їхніх родин в умовах війни, виявити ключові проблеми взаємодії суб'єктів соціальної роботи та розробити практичні рекомендації щодо оптимізації допомоги на засадах цифровізації, проактивності та деінституціоналізації. Об'єкт дослідження: процес соціальної підтримки військовослужбовців та ветеранів в Україні в умовах воєнного стану. Предмет дослідження: технології, методи, інноваційні підходи та практичний досвід державних органів і громадських організацій щодо реалізації соціальної підтримки та психосоціальної реабілітації комбатантів та членів їхніх родин. Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: аналіз наукової літератури, нормативно-правовий аналіз (для вивчення законодавчої бази), системно-структурний аналіз (для класифікації видів соціальної підтримки), кабінетне дослідження та узагальнення практичного досвіду державних інституцій і недержавного сектору. Основні результати дослідження. У роботі здійснено комплексний аналіз нормативно-правової бази соціального захисту військовослужбовців, який виявив суттєвий розрив між задекларованими державними гарантіями та їхньою практичною реалізацією через надмірну бюрократизацію процедур. Досліджено діючі державні програми (фінансові, житлові, медичні, освітні) та встановлено, що сучасна соціальна політика перебуває на етапі трансформації від пасивної патерналістської моделі до активного стимулювання економічної незалежності ветеранів (цифровізація через «Дія» та «Армія+», гранти «єРобота», ваучери на навчання). Доведено фундаментальну роль недержавного сектору та громадських організацій, які виступають не лише надавачами послуг, а й ключовими соціальними інноваторами та адвокатами змін. Виявлено та систематизовано основні системні виклики: інституційні бар'єри (зокрема складність проходження ВЛК та МСЕК), фінансово-економічні обмеження місцевих бюджетів, гострий дефіцит кваліфікованих кадрів у громадах та неадаптованість системи до гендерних потреб жінок-військовослужбовців. Для подолання цих проблем запропоновано модель вдосконалення міжвідомчої взаємодії та створення «єдиного вікна» на базі інтегрованих реєстрів. Обґрунтовано необхідність переходу до проактивної соціальної допомоги, розбудови мережі центрів психологічної декомпресії та масштабування менторських програм «рівний-рівному» для забезпечення екологічної реінтеграції захисників. Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці конкретних рекомендацій щодо розбудови мережі центрів психологічної декомпресії, впровадження інституту менторства «рівний-рівному», оптимізації роботи соціальних працівників за принципом кейс-менеджменту та масштабування цифрових послуг через інтеграцію відомчих баз даних.