Про природничий напрям лісової дослідчої справи на Україні

Abstract

Розриваючи останні рештки індивідуалістичних буржуазних пут, що сковували наші сили, нашу землю, наші широкі простори, ми виходимо на чисте поле — лоно матері природи, де все ясніш і яскравіше визначаються її форми, її здібності, її виробниче обличчя й можливості. Без стовпів і кордонів, без всяких неприродних перепон, ми поведемо нашу дружню, всесоюзну оранку і на глибоко підпушений ґрунт будемо сіяти насіння найвищої культури. Нам треба бути до цього готовими. Ми не повинні забувати, що ґрунт наш хоч і глибоко зораний, а все таки переховує в собі рештки старих хороб, глибокі корні, чіпкі корняки й легко заносне насіння таких шкідників, як осот, пирій, берізка, гірчак і різні чортополохи... Всяка нова культура потрібує не лише зорати ґрунт, але й добре його почистити, вичісати й заскородити. Добре, звичайно, вичистити ґрунт суцільним чорним паром. Якщо ж це трудно зробити всюди, то треба місцями тимчасово скористати з дешевих просапних культур. Перед нами чисте поле. Де й чим його засіяти? Яку площу, яке місце (позиції й експозиції) відвести, під які хлорофільні фабрики, сільсько-господарські займища? Що нам треба для того, щоб якнайправильніш, найкраще розв’язати ці питання й скласти вірний много річний плян?