Дослідження технологічних інструментів та пристроїв для розбирання різьбових з’єднань

Abstract

Внаслідок реформування агропромислового комплексу щороку змінюється стратегія і тактика ремонтного виробництва на всіх рівнях. Обсяги ремонту техніки, що виконуються спеціалізованими підприємствами, значно скоротилися, а основні роботи з ремонту перемістилися безпосередньо до власників техніки. Проте успішне виконання ремонтних робіт у господарських майстернях чи інших умовах можливе лише за наявності кваліфікованого персоналу, технологічної документації, необхідного обладнання, пристроїв та інструментів. На сучасному етапі для впровадження нових технологій і форм організації ремонту в Україні зберігся залишковий потенціал ремонтно-обслуговуючої бази, що раніше налічувала 52,2 тис. об’єктів, серед яких спеціалізовані майстерні, цехи, станції та пункти технічного обслуговування. З них 50,4 тис. розташовувалися в господарствах, а в системі "Украгротехсервісу" працювало 1,8 тис. підрозділів, з яких 576 – спеціалізовані майстерні. Останні десять років проблема розробки ремонтної документації залишається поза увагою виробників техніки для АПК, а також наукових і проектних установ. Це ускладнюється урізноманітненням парку сільськогосподарських машин, переважно за рахунок імпортної техніки. Особливо складно фермерам, які зазвичай не мають матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу та необхідної документації. Ремонт сільськогосподарських машин характеризується значною трудомісткістю операцій розбирання та складання, які раніше становили до 45% від загального обсягу робіт. Нині їх частка ще більше зросла через різноманіття запасних частин різної якості та вартості, доступних на ринку. Серед усіх типів з’єднань деталей машин більшість агрегатів і вузлів мають переважно різьбові з’єднання, які становлять 60-80%. На другому місці за поширеністю зазвичай знаходяться пресові з’єднання, на розбирання яких припадає 20-25% трудомісткості. Варто зазначити, що ці показники є усередненими, адже співвідношення типів з’єднань залежить від особливостей конструкції кожного вузла, агрегату чи машини.