Управління кар’єрним розвитком персоналу релокованого підприємства

Abstract

Магістерська кваліфікаційна робота присвячена актуальній темі управління кар’єрним розвитком персоналу релокованого підприємства. У ній розкрито теоретичні засади формування ефективної системи кар’єрного зростання, проаналізовано стан та проблеми кадрової політики на прикладі ТОВ «Citius S» після релокації, а також обґрунтовано практичні інструменти вдосконалення управління персоналом в умовах трансформаційного середовища. Загальний обсяг роботи становить 131 сторінку і включає 23 таблиці, 29 рисунків, список використаних джерел, що налічує 111 найменувань. Основна мета дослідження полягає у формуванні теоретичних засад і розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи управління кар’єрним розвитком персоналу на релокованому підприємстві в умовах трансформації організаційного середовища, спричиненої релокацією, цифровізацією та необхідністю стратегічного оновлення кадрової політики. У першому розділі проаналізовано теоретичні засади управління кар’єрним розвитком персоналу в умовах трансформації організаційного середовища. Зокрема, розкрито зміст понять «кар’єра», «професійний розвиток», «кар’єрне зростання», досліджено основні підходи до управління кар’єрою працівників на підприємствах. Також охарактеризовано класичні та альтернативні моделі розвитку кар’єри, акцентовано увагу на адаптивних стратегічних підходах до формування індивідуальних траєкторій професійного зростання персоналу на релокованих підприємствах. Другий розділ присвячено діагностиці реального стану управління кар’єрним розвитком персоналу в ТОВ «Citius S» після релокації до Львівської області. Проведено аналіз організаційно-економічних умов функціонування підприємства, вивчено кадрову структуру, динаміку плинності кадрів, ефективність навчальних програм та адаптаційних механізмів. Виявлено основні бар’єри: відсутність чіткої системи планування кар’єри, нерівномірність доступу до розвитку та слабка мотиваційна політика. Водночас зафіксовано позитивні тенденції: зростання кількості працівників, активну участь у внутрішньому навчанні, зацікавленість у професійному зростанні. У третьому розділі обґрунтовано стратегію вдосконалення управління кар’єрним розвитком персоналу. Запропоновано комплекс заходів: впровадження стратегічної та індивідуальних дорожніх карт кар’єрного зростання, створення електронної платформи для безперервного навчання, розвиток системи наставництва та внутрішньої сертифікації. Проведено оцінку доцільності реалізації заходів з урахуванням економічного та соціального ефекту. Визначено, що після впровадження системи продуктивність праці зросла, плинність кадрів знизилась, а період адаптації скоротився. Практичне значення дослідження полягає в розробці прикладних інструментів, які можуть бути впроваджені на релокованих підприємствах України. Запропонована система управління кар’єрою персоналу дозволяє забезпечити стабільність трудового потенціалу, сформувати внутрішній кадровий резерв, зменшити витрати на рекрутинг і навчання, а також підвищити мотивацію та лояльність працівників до організації.