Функційні аналоги сполучників: статус, типологія

Abstract

Статтю присвячено дослідженню функційних аналогів сполучників як синкретичних засобів зв’язку предикативних частин у безсполучниково-сполучникових складних реченнях. Функційні аналоги сполучників, або релятивні одиниці, витлумачено як граматикалізовані елементи (т. зв. конкретизатори), що функціюють самостійно, без сурядних сполучників, і виконують формально-синтаксичну та семантико-синтаксичну роль. З’ясовано, що аналоги сполучників поєднують предикативні частини синкретичних безсполучниково-сполучникових складних речень, які диференційовані на три різновиди: безсполучниково-сурядні, безсполучниково-підрядні та безсполучниково-сурядно-підрядні. Запропоновано типологію функційних аналогів сполучників, ґрунтовану на семантичному критерієві та з огляду на структурно-семантичні типи синкретичних безсполучниково-сполучникових складних речень. У межах безсполучниково-сурядних конструкцій виокремлено такі різновиди аналогів сполучників: із невласне-єднальним значенням обмеження, доповнення, приєднання, із протиставним значенням, розділовим значенням взаємовиключення та чергування.