Перегляд за Автор "Духницький, В.Б."

Зараз показуємо 1 - 5 з 5

Активність гаммаглутамілтранспептидази плазми крові курчат-бройлерів за сумісної дії охратоксину А і дезоксиніваленолу та після застосування сорбентів
(ВЦ НУБіП України, 2018) Бойко, Ю.В.; Духницький, В.Б.; Бойко, Г.В.
Результати досліджень підтверджують, що за сумісної дії охратоксину А та дезоксиніваленолу у плазмі крові курчат-бройлерів спостерігається підвищення активності гамаглутамілтранспептидази (ГГТП), що свідчить про ураження гепатобіліарної системи. Застосування ентеросорбентів курчатам-бройлерам дослідних груп, зменшує токсичний вплив мікотоксинів на стан плазматичних мембран і сприяє стабілізації активності гамаглутамілтранспептидази.
Активність лужної фосфатази плазми крові курчат-бройлерів за сумісної дії охратоксину А і дезоксиніваленолу та після застосування сорбентів
(ВЦ НУБіП України, 2018) Бойко, Ю.В.; Духницький, В.Б.; Бойко, Г.В.
Результати досліджень підтверджують, що за сумісної дії охратоксину А та дезоксиніваленолу у плазмі крові курчат- бройлерів спостерігається значне підвищення активності лужної фосфатази. Як відомо, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові пов’язане з її продукцією клітинами жовчних протоків, холестазом та порушенням виділення ензиму в жовч. У плазмі крові курчат-бройлерів дослідних груп, яким за змішаного мікотоксикозу застосовували ентеросорбенти, активність лужної фосфатази у всі періоди досліджень не відрізнялась від показника контрольної групи, але була вірогідно меншою від показника дослідної групи, якій згодовували лише корм з мікотоксинами. Застосування курчатам-бройлерам дослідних груп ентеросорбентів (Токсі-Ніл® Плюс Юніке – друга дослідна група, Mікофікс® Плюс 3.Е – третя дослідна група, березове активоване вугілля – четверта дослідна група) зменшує токсичний вплив охратоксину А та дезоксиніваленолу, що підтверджується нормалізацією активності досліджуваного ферменту
Патологоанатомічні зміни в органах курей-несучок за хронічного отруєння моспіланом рп та актарою 25 WG
(ВЦ НУБіП України, 2018) Базака, Г.Я.; Борисевич, Б.В.; Духницький, В.Б.
У статті представлені результати патолого- анатомічних змін в органах курей-несучок за хронічного експериментального отруєння неонікотиноїдами – Актарою 25 WG та Моспіланом РП. Встановлено, що згодовування курям-несучкам корму, який містить Актару 25 WG у різних дозах упродовж 30 діб, призводить до збільшення коефіцієнту маси селезінки, зниження коефіцієнтів маси серця й печінки. Згодовування курям-несучкам корму, який містить Моспілан РП у різних дозах, упродовж 30 діб призводить до зниження коефіцієнтів маси серця, печінки, легенів, залозистої та м’язової частини шлунку. Мікроскопічно за дії Моспілану РП та Актари 25 WG у дозах 65 мг/кг м. т. та 360 мг/кг м. т. відповідно у нирках курей спостерігали серозний гломерулонефрит, зернисту дистрофію та руйнування частини епітеліоцитів канальців; у печінці – набряк та зернисту дистрофію гепатоцитів, в залозистій частині шлунку – виразне руйнування слизової оболонки, некроз слизової оболонки тонкої кишки. За дози препаратів, що становить 32,5 мг/кг м. т. та 180 мг/кг м. т., у печінці курей виявляли тотальний некроз гепатоцитів на більшості ділянок. У курей, яким згодовували корм з Актарою 25 WG, встановлено набряк сірої і білої речовин головного мозку, базофілію нервових клітин і нейронофагію з утворенням гліальних вузликів.
Порівняння хронічної токсичності моспіланута актари для білих мишей
(ВЦ НУБіП України, 2018) Базака, Г.Я.; Духницький, В.Б.; Іщенко, В.Д.
Висвітлено результати досліджень з визначення хронічної токсичності інсектицидів із групи неонікотиноїдів Моспілану та Актари, діючими речовинами яких є ацетаміприд та тіаметоксам відповідно. Прояв хронічної токсичності оцінювали за змінами показників клінічного стану, морфологічних та біохімічних показників крові, патоморфологічних досліджень. Клінічного прояву ознак отруєння і загибелі тварин не відмічали. Дослідженнями морфологічного складу крові за хронічного отруєння Моспіланом після введення його перорально у дозі, що становить 1/10 DL50, встановлено тромбоцитоз і нейтрофільний лейкоцитоз із зміщенням ядра вправо, а також лімфоцитопенію. За отруєння Актарою у відповідній дозі також розвиваються тромбоцитоз і лейкоцитоз, проте без змін лейкограми. За отруєння Моспіланом і Актарою в сироватці крові тварин збільшується вміст загального білка за рахунок глобулінової фракції. У сироватці крові білих мишей, отруєних Моспіланом, встановлено зниження вмісту сечовини на 43,6 % на фоні незмінного вмісту креатиніну та достовірне підвищення активності АлАТ, АсАТ з одночасним підвищенням активності ГГТП, що свідчить про значні порушення синтезувальної функції печінки у тварин із явищами гепатоцитолізу. Підвищення активності ГГТП без змін активності АлАТ вказує на порушення в гепатобіліарній системі за хронічного отруєння Актарою. Значне підвищення активності АсАТ за дії Моспілану та Актари засвідчує дію обох пестицидів на нікотиночутливі рецептори м’язів. Більший виражений вплив Моспілану порівняно із Актарою на систему крові та печінку пов’язаний із вищим ступенем токсичності діючої речовини.
Чутливість до антибіотиків культури Ornithobacterium rhinotracheale
(ВЦ НУБіП України, 2018) Духницький, В.Б.; Тишківська, А.М.
Орнітобактеріальний ринотрахеїт належить до групи респіраторних захворювань, які на сьогодні є однією із головних проблем промислового птахівництва, оскільки призводять до значних економічних збитків за рахунок зниження продуктивності в товарних і репродуктивних стадах, погіршення якості яєць, а також до зменшення приростів та збільшення вибраковування у бройлерів. Причина цих захворювань пов’язана з дією різних факторів, як правило, взаємно посилюючих один одного. Хвороба набула значного поширення на території Європи, Америки, Азії, Африки. Велика кількість видів збудника, швидкий розвиток резистентності до антибіотиків, утруднений діагноз – ці фактори ускладнюють лікування птиці за цього захворювання. Виділення збудника класичними бактеріологічними методами є надзвичайно складним процесом, а постановка реакції чутливості до антибіотиків циркулюючого виду займає багато часу і не завжди дає бажаний результат. Проте вибір правильного хіміотерапевтичного препарату для боротьби зі збудником – головна умова успішного лікування та запорука благополуччя стада.