Наукові журнали та збірники видань
Постійне посилання на розділhttps://dglib.nubip.edu.ua/handle/123456789/5
Переглянути
22 результатів
Результати пошуку
Документ Патоморфологічні зміни в собак за кишкової форми парвовірусного ентериту(НУБіП України, 2019) Колич, Н.Б.Великий інтерес до парвовірусів у всьому світі зумовлений декількома причинами. У природних умовах парвовіруси патогенні для ссавців, птахів, а також для людини. Хвороби, викликані цими вірусами, наносять істотний економічний збиток тваринництву багатьох країн. Залежно від вираженості тих чи інших клініко-морфологічних змін, виділяють три форми прояву хвороби: серцеву (міокардіальну), кишкову (ентеритну) і змішану (комбіновану). Найбільш сприйнятливими до парвовірусної інфекції є собаки у віці 3–6 місяців, що пояснюється певними характеристиками саме цього вірусу. На захворюваність собак парвовірусною інфекцією впливає сезонність. У холодну пору року (осінньо-зимовий період) збільшується як захворюваність, так і летальність серед тварин. На парвовірусний ентерит хворіють собаки всіх порід незалежно від статі. Найчастіше парвовірусний ентерит реєстрували у німецьких вівчарок, ротвейлерів, спаніелів, кавказьких і середньоазіатських вівчарок. У статті наведено результати вивчення патолого-анатомічних змін в собак за парвовірусного ентериту за кишкової форми хвороби. Діагностичні дослідження на підтвердження парвовірусного ентериту проводили на собаках за допомогою експрес-тестів та ПЛР. За кишкової форми парвовірусного ентериту характерні зміни спостерігали в тонкому відділі кишечника. Слизова оболонка цього відділу кишечника червоного або темно-вишневого кольору, набрякла, потовщена, вкрита слизом такого ж кольору, з дрібними крапково-плямистими крововиливами. Стінка тонкої кишки потовщена, просвіт кишки звужений. На гістологічному рівні відмічали гіпертрофію м’язової оболонки, некроз, дистрофічні зміни та руйнування епітелію крипт, еозинофільні тільця-включення в ядрах епітеліальних клітин крипт. В мезентеріальних лімфатичних вузлах реєстрували ознаки серозно- геморагічного запалення та гіперплазію лімфоїдних вузликів. У печінці деструкція балкової будови, атрофія паренхіматозних елементів, зерниста дистрофія гепатоцитів. У селезінці – геморагічні інфаркти.Документ Поширення стронгілоїдозу собак в умовах приватного розплідника(НУБіП України, 2019) Дащенко, С.О.Стронгілоїдоз собак – кишкове гельмінтозне захворювання з невизначеним антропозоонозним статусом. Прийнято вважати, що стронгілоїдоз собак, характерний для тропічної та субтропічної кліматичних зон і не зустрічається в Європі. В статті досліджено поширення стронгілоїдозу серед собак породи чихуахуа приватного розплідника у Києві. Дослідження проводили упродовж 2017–2018 років. Всього обстежено 34 собаки породи чихуахуа: 21 собака перебувала у приватному розпліднику, 13 собак були придбані різними власниками. Також були обстежені 8 собак, які спільно утримувались з особинами, придбаними у розпліднику. Відбір фекалій проводили безпосередньо із прямої кишки у дорослих собак і з пелюшки чи підлоги – у цуценят. Дослідження всіх собак проводили 6 разів: тричі – з інтервалом 7 діб і тричі – з тим самим інтервалом через місяць. Для лабораторної діагностики використовували метод нативного мазка та модифікований метод Бермана (авторська модифікація) із застосуванням центрифуги. За даними дослідження, екстенсивність інвазії в умовах приватного розплідника у собак становить 42,8 %: у дорослих собак – 14,2 % та у собак до одного року – 28,5 %. Серед проданих собак, віком від 6 міс до 3 років, екстенсивність інвазії становить 46,1 %. Екстенсивність інвазії серед собак, які утримувались спільно з інвазованими тваринами становить 100 %. У собак до 1 року відмічається найвища екстенсивність та інтенсивність інвазії: ЕІ становить 23,8 % від загальної кількості досліджених собак, інтенсивність інвазії – 246 ± 16.1. Згідно досліджень у дорослих собак інвазія частіше перебігає безсимптомно. Виражені клінічні ознаки спостерігаються у собак до 10-місячного віку. Характеризуються вони періодичною діарею, слизом у фекаліях, дерматитом на череві та кінцівках, відставанням у рості, зниженням маси тіла, бронхопневмонією. Результати нашого дослідження доводять можливість формування вогнищ стронгілоїдозу в умовах помірного клімату України внаслідок розповсюдження інвазованих собак.Документ Стан макро- та мікроскопічних показників еякуляту псів за хронічного простатиту(НУБіП України, 2019) Бондар, С.В.Передміхурова залоза, як важливий орган внутрішньої статевої системи самця, часом зазнає негативного впливу, що призводить до виникнення різноманітних її захворювань. У статті висвітлено результати досліджень макро- та мікроскопічних показників еякуляту псів за хронічного простатиту. Дослідження сперми є головним критерієм за визначення репродуктивних можливостей самця та цінним у діагностичному відношенні щодо наявності патологічних процесів у статевих органах. Встановлено, що хронічний простатит у псів характеризується змінами якісних показників сперми в усіх фазах еякуляту, що пов’язані з дисфункцією передміхурової залози та домішуванням до сім’яної рідини продуктів запальної реакції. Об’єм еякуляту основної фази 0,5-3 мл, колір його набував білого або коричневого мутного відтінку, в’язкої консистенції. Зміни еякуляту третьої (кінцевої фази), полягали, передусім, у зменшенні об’єму до 0,5-2 мл, без кольору, мутнуватої відтінку. За хронічного простатиту в псів в еякуляті першої фази виявлялися еритроцити від 8 до 30 у полі зору, лейкоцити, представлені нейтрофілами та макрофагами від 6 до 50 в полі зору. Олігоспермія (концентрація сперміїв 92-158х106/мл), виявлялася у 69,2 % тварин із хронічним простатитом, аспермія – 7,7 %, нормоспермія – 23,1 % тварин із хронічним простатитом. Число активних сперміїв коливалось від 55-76 % у 76,9 % хворих на простатит тварин, а в решти псів рухливі спермії становили 85-96 %, тоді як кількість морфологічно незмінених сперміїв, знаходилась в межах референтних величин і становила 86-92 %. Поряд із прозапальним цитозом, в спермі псів, хворих на простатит, виявляються десквамовані епітеліальні клітини, грудочкоподібні коагуляційні включення та зменшення в полі зору лецитинових зерен, а також змішана мікрофлора.Документ Anamnestic, clinical and pathomorphological characteristics of malignant mammary tumors and dysplasia in dogs(НУБіП України, 2019) Mykhalenko, N.I.; Kmitevych, E.O.Parameters of 37 canine mammary malignant tumors and 13 dysplasia were compared. The age of an animal at the time of treatment in veterinary clinic, the age of the first factors of neoplasm, the number of births during life and the period of the last one, feeding nature, pseudo pregnancy and lactaton cases, the number and locaton of affected mammary gland, neoplasm macro characteristcs were considered. The size of the leter was determined with a view to three factors, the occurrence of capsules in neoplasms was ranked in points. The intensity of lactaton malfuncton was determined under the same method. Canine mammary dysplasia was examined at an earlier age than malignant tumors. This is partly due to the earlier onset than in the case of malignant tumors. At the same tme, period between cancer discovery and treatment in the later case was much shorter. It may state faster growth of tumors in case of malignancy than in mammary dysplasia. A significant difference in neoplasms size - malignant tumor and dysplasia is the proof thereof.Study of the influence of the number of births in the occurrence of different mammary neoplasms showed that dogs with dysplasia gave birth twice as less than those with diagnosed malignant tumors. The period between the last birth and identficaton of factors of disease for both groups of animals was the same. There was no significant difference also in the frequency of cases with lactaton malfuncton in dogs with mammary malignant tumors and dysplasia. Groups of animals with mammary malignant tumors and dysplasia differed on such characteristcs as frequency of tumors with full, partal or no capsule, and the average number of mammary gland affected and their localizaton.Документ Превентивні заходи за Лайм-бореліозу собак (вітчизняний та зарубіжний досвід)(ВЦ НУБіП України, 2019) Сорока, Н.М.; Овчарук, Н.П.; Овчарук, В.М.; Кравчук, О.О.У статті розглядаються вітчизняний та зарубіжний досвід превентивних заходів за лайм-бореліозу (хвороби Лайма) у собак. Для досліджень були використані статистичні дані клінік ветеринарної медицини міста Києва за останні 5 років. Дослідження проводились на собаках 4–6-місячного віку. Для виявлення збудників лайм-бореліозу використовували зразки венозної крові. Аналізувалися результати серологічних досліджень сироватки крові собак. Були зроблені висновки щодо лікування інвазованих собак; перспективами подальших наукових досліджень є пошук антимікробних препаратів та профілактичних засобів для хворих на лайм-бореліоз собак.Документ Морфологічні особливості різних форм парвовірусної інфекції собак(ВЦ НУБіП України, 2019) Лісова, В.В.; Радзиховський, М.Л.Представлені результати вивчення морфологічних особливостей патологічного процесу за різних форм парвовірусної інфекції в собак. Проведено патоморфологічне дослідження 14 трупів собак різних порід віком від 1 доби до 3 років обох статей, які загинули через парвовірусну інфекцію. За результатами проведених патологоанатомічного розтину і патогістологічного дослідження визначені основні критерії посмертної діагностики за кишкової, міокардіальної і змішаної форм хвороби. Показано, що найбільш поширеною формою хвороби була кишкова (n = 9). У цуценят віком від 1 до 4 тижнів, які гинули раптово, без клінічних ознак або з ознаками ураження органів травної системи, виявляли патоморфологічні ознаки міокардіальної (n = 3) або змішаної (n = 2) форм хвороби. Морфологічні критерії, на яких базується патоморфологічна діагностика парвовірусного ентериту в собак наступні: геморагічний ієюно- ілеїт; геморагії в серозній і слизовій оболонках тонкого відділу кишечника; геморагічний брижовий лімфаденіт; виснаження і некроз лімфоїдної тканини; дегідратація організму. Міокардіальна форма хвороби, яка розвивається в цуценят віком до 4 тижнів, має наступні характерні морфологічні зміни: лімфоїдоцитарний (негнійний) міокардит; наявність еозинофільних тілець- включень в ядрах кардіоміоцитів; набряк сполучнотканинної строми серця; зерниста дистрофія кардіоміоцитів; некроз кардіоміоцитів з деструкцією м’язових волокон міокарду. У випадку змішаної форми, характерної також для цуценят, до ознак міокардіальної форми приєднувались запальні зміни геморагічного характеру в тонкому відділі кишечнику.Документ Результати моделювання остеоартрозу колінного суглоба у собак(ВЦ НУБіП України, 2019) Климчук, В.В.У статті висвітлено результати проведених досліджень щодо моделювання остеоартроза колінного суглоба у собак за методикою Pond-Nuki. Описано вплив дестабілізації колінного суглоба на розвиток дегенеративних процесів у суглобовому хрящі та субхондральній кістці,. Проведено аналіз отриманих результатів макроскопічних та мікроскопічних досліджень.Документ Корекція стану репродуктивної функції псів біорезонансним методом(ВЦ НУБіП України, 2019) Бобрицька, О.М.; Югай, К.Д.; Карповський, В.І.На 20 псах породи німецька вівчарка, віком 2-6 років досліджували стан репродуктивної системи за показниками якості сперми (об’ємом, активністю, концентрацією та кількістю мертвих сперматозоїдів ). Тварин ділили на групи з нормальним і зниженим станом репродуктивної функції та проводили біорезонансну корекцію за допомогою комплексу «ПАРКЕС-Л», принцип дії якого заснований на явищі біорезонансу. На заключному етапі досліджень проводили оцінку ефективності біорезонансної корекції на показники якості сперми. Установлено, що у псів породи німецька вівчарка об’єм сперми коливається в межах 14,4 ± 2,8 см3, концентрація – 282,0 ± 48,7 Г / см3 та її активність була 78,4 ± 3,8 %. За корекції функціонального стану системи репродуктивної функції псів у тварин з нормальним функціональним станом даної системи низькочастотні електромагнітні випромінювання протягом усього періоду досліджень не чинять достовірний вплив на об’єм еякуляту, активність та концентрацію сперміїв. Однак, слід відмітити чітку тенденцію щодо підвищення функціонального стану репродуктивної системи у цих тварин під впливом електромагнітних випромінювань наднизької частоти. Так, об’єм сперми збільшився до 15,3 ± 2,9 см3, її концентрація підвищилася на 9,4 % та активність зросла до 78,6 %. У тварин з низьким функціональним станом репродуктивної функції, яким не проводили біорезонансну корекцію, були меншими об’єм сперми на 56,9 % (р < 0,001), концентрація сперміїв – на 43,5 % (р < 0,001) та її активність – на 24,2 % (р < 0,001) за показники тварин з нормальним функціональним станом даної системи. За біорезонансної корекції протягом п’яти тижнів тварин зі зниженим функціональним станом репродуктивної функції установлено зменшення кількості мертвих сперміїв в еякуляті на 24,8 % (р < 0,05), а їх виживання за температури 50° С збільшилося на 4 години (р < 0,05) у порівнянні з початковим станом. Але кількість мертвих сперміїв залишалася більше на 53,2 % (р < 0,001), а їх виживання за температури 50° С було меншим на 14,3 % (р < 0,05) від показників псів контрольної групи.Документ Поширення бабезіозу в м. Боярка, Київській област(ВЦ НУБіП України, 2018) Білецька, В.Р.; Семенко, О.В.Вивчено особливості поширення бабезіозу собак та, зокрема, встановлено деякі закономірності захворюваності залежно від пори року, віку, статі та породної схильності тварин. Під час проведення досліджень виявлено, що самці заражаються частіше, ніж самки. Бабезіоз реєструється протягом року, але найвищий пік припадає на весну (квітень, травень) і осінь (жовтень, листопад). Серед різних вікових груп найсприйнятливішими є собаки віком від 6 місяців до року. Таких тварин 44,5 % від усіх досліджених.Документ Особливості поширення отодектозу м’ясоїдних(ВЦ НУБіП України, 2018) Номерчук, Д.Г.; Семенко, О.В.Вивчено особливості поширення отодектозу м’ясоїдних та встановлено деякі закономірності ураження тварин залежно від виду, віку та пори року. Під час проведення досліджень виявлено, що коти хворіють частіше, ніж собаки. Захворювання реєструється протягом усього року, але пік інвазії у котів виявляли навесні та восени, а у собак захворювання виникає частіше влітку та взимку.Серед різних вікових груп отодектоз найчастіше зустрічається у молодняка віком до 1 року та у тварин старше 6 років.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »