Оптимізація умов живлення кукурудзи на зерно за переходу до нульового обробітку грунту в Лівобережному Лісостепу України

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.04 – агрохімія. – Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2015. За переходу до нульового обробітку створювалися передумови для оптимізації поживного режиму темно-сірого опідзоленого легкосуглинкового ґрунту. Проте лімітуючим фактором росту і розвитку рослин кукурудзи було погіршення його фізичних властивостей, зокрема щільності. Як наслідок, формувалися рослини з меншими висотою і площею листкового апарату. Внесення мінеральних добрив за прямої сівби зумовлювало зростання вмісту рухомих форм елементів живлення у шарі ґрунту 0–15 см (азоту, фосфору і калію), що спричинило збільшення їх надходження до рослин і активізацію ростових процесів. Так, за внесення N60P50K50Mg30 у фазу сходів вміст мінеральних сполук азоту становив 31,4 мг/кг, рухомих сполук фосфору – 174 мг/кг і калію – 183 мг/кг, що відповідно на 17,0; 30,0 і 23,0 менше, ніж у контролі. Як наслідок, висота рослин досягала 2,08 м, листковий індекс – 3,83, що відповідно на 0,15 і 0,61 більше, ніж у контрольному варіанті. За переходу до нульового обробітку врожайність кукурудзи знижувалася на 0,46–1,84 т/га порівняно з аналогічним показником за оранки. Проте мінеральні добрива сприяли послабленню цього процесу. Так, за внесення N60P50K50Mg30 урожайність зростала до 10,7 т/га, а різниця з аналогічним показником за оранки скорочувалася до 0,46 т/га. Незважаючи на нижчу врожайність, за прямої сівби покращувалась якість зерна кукурудзи. Так, у варіанті із внесенням N120P100K100Mg60 вміст білка був вищим на 1,79 % і жиру – на 0,35 % порівняно із традиційним обробітком