«Чужий» топос у поезії Василя Стуса: топонімні актуалізатори

Abstract

У статті проаналізовано топонімне поле поетичного мовлення українського письменника Василя Стуса. Установлено, що воно структуроване за бінарним опозиційним принципом «свій – чужий», який не завжди відповідає географічному поділу «український – неукраїнський». Топоніми-назви неукраїнських географічних об’єктів можна класифікувати на такі групи: 1) одиниці, що є актуалізаторами компонента «чужий» у відповідній бінарній опозиції; 2) одиниці, що не беруть участі у створенні дихотомії «свій – чужий» (є нейтральними); 3) одиниці, що передають міфологічну чи символічну інформацію, втрачаючи географічну, й актуалізують перший компонент опозиції «свій – чужий». «Чужий» топос у Стусового ліричного героя – насамперед російський, він конкретизований чіткими біографічними топонімами – маркерами перебування поета за межами Вітчизни. Значно слабші опозиційні відношення в парадигмі «свій – чужий» простежуємо в топонімів, пов’язаних із близькими В. Стусу людьми.