У статті проаналізовано морфологічну категорію особи з погляду її ролі у взаємодії центральних частин мови у складі речення. Встановлено, що в іменнику особа має класифікаційний характер, частково виявляючись у словозміні, а в дієслові є словозмінною категорією. Специфічна розгалуженість загальної категорії особи, де іменник є центральним з погляду семантики, а дієслово – з погляду формальної репрезентації, зумовлює різноманітність вираження персональних значень на синтаксичному рівні. Мовець має змогу в різний спосіб актуалізувати розподіл комунікативних ролей, який є обов’язковим для формування речення.
