Морфофункціональна характеристика кишечнику свійських гусей

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук зі спеціальності 16.00.02 «Патологія, онкологія і морфологія тварин». Національний університет біоресурсів і при природокористування України, Київ, 2017. У дисертації наведено нові дані щодо закономірностей постнатального морфогенезу кишечнику гусей, а також щодо особливостей його будови за дії кормової депривації, геліогеомагнітних факторів і кормової добавки гумілід. Установлено, що найбільш інтенсивно абсолютна маса і довжина кишечнику гусей великої сірої породи збільшується впродовж першого тижня. Найбільш інтенсивно процеси морфогенезу кишечнику гусей відбуваються в ранній постнатальний період і характеризуються збільшенням величини його макро- і мікроструктур. Найбільш стабільними мікроструктурами кишечнику є глибина і ширина крипт, а також щільність ворсинок. До ентеросимпатичної нервової системи гусей належать два сплетення – м’язової оболонки і підслизове. На відміну від ссавців, вузли і тяжі сплетення м’язової оболонки в гусей знаходяться не між внутрішнім і зовнішнім шарами м’язової оболонки, а в її зовнішньому шарі. Незважаючи на значне збільшення з віком товщини стінки кишечнику, середня кількість вузлів сплетень не збільшується по всій довжині кишечнику вміст ендокриноцитів змінюється, виявляючи два максимуми. За кормової депривації у кишечнику гусей зменшується загальна кількість ендокринних клітин, причому в більшій мірі – популяція Ес-клітин. Порівняно з гусьми середньої породи (горьківської), в гусей важкої породи (легарт) були більшими абсолютна і відносна маса, а також загальна довжина кишечнику. У дванадцятипалій кишці гусей важкої породи були більшими такі морфометричні показники: висота і площа поверхні ворсинок, глибина крипт, площа поверхні слизової оболонки, кількість і площа гангліїв нервових сплетень, а також кількість ендокриноцитів. Згодовування гуміліду сприяло збільшенню живої маси гусенят, а також довжини, абсолютної і відносної маси кишечнику, у дванадцятипалій кишці – збільшенню висоти і площі поверхні ворсинок, зменшенню глибини крипт. Кількість лімфоцитів популяцій CD4+, CD8+ і CD45RA+ дивертикулу Меккеля має пряму кореляцію з масою тіла, площею слизової і м’язової оболонок, лімфоїдної тканини, крипт і висотою складок. Кількість аргентафінних ендокриноцитів дивертикулу Меккеля має високий зворотній корелятивний зв’язок із площею лімфоїдних вузликів і крипт, висотою і шириною складок. Добова кількість ентерохромафінних клітин кишок має ритмічний і синхронний характер активності, має тісні кореляції з дією геліогеомагнітних факторів, що свідчить про їх суттєвий вплив на функціональний стан кишечнику