Міжнародний філологічний часопис
Постійне посилання колекціїhttps://dglib.nubip.edu.ua/handle/123456789/8017
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Дискурсивні висловлення з актуалізованим препозитивним компонентом(Міленіум, 2018) Шинкарук, В.Д.У статті розглянуто питання синтаксису зв’язного мовлення; проаналізовано дискурсивні висловлення, що кваліфіковано як одиницю тексту, в якій відбувається комунікативна реалізація граматичного речення. В основу виділення дискурсивного висловлення в окрему комунікативну одиницю покладено кореферентність (комунікативно-функціональну еквівалентність) з граматичним реченням. Детально досліджено дискурсивні висловлення з актуалізованим препозитивним питальним компонентом і співвіднесеність їх з граматичним формально-елементарним (простим) реченням.Документ Дo питання класифікації дискурсу в сучасному мовознавстві(Міленіум, 2018) Лисенко, О.М.У статті проаналізовано теоретичні засади типології дискурсу. Запропоновано найпоширеніші дефініції дискурсу як мовознавчого терміна. Розглянуто основні підходи до його класифікації, зокрема встановлено, що дискурс найчастіше диференціюють за кількістю учасників комунікації, залежно від інтенції комунікантів, за формою, ураховуючи трансформацію змісту, а також за соціально-демографічними, соціально-професійними та соціально-політичними ознаками. Визначено причини варіативності існування різновидів дискурсу, основними з яких є такі: поділ різновидів дискурсу, їхнє об’єднання, оновлене змістове наповнення, поява нових типів, тимчасова модифікація деяких із них тощо. Узагальнено напрямки, за якими може здійснюватися різновекторне дослідження дискурсу. Коротко схарактеризовано найпоширеніші у мовознавстві види інституційних дискурсів: політичного, педагогічного, медичного, релігійного, наукового, юридичного, військового, газетного, театрального, теле- і радіодискурсу. З’ясовано, що основними критеріями, за якими їх вирізняють, є інтенція та комуніканти як безпосередні учасники процесу спілкування. Визначено основних «діячів» згаданих видів дискурсу ‒ агентів як репрезентантів певного виду інституту та клієнтівяк ініціаторів звернення. Зроблено висновок про те, що неоднорідність типології дискурсу спричинена різними напрямками, принципами, підходами до його вивчення. Окреслено перспективу подальшого дослідження, яка полягає в детальному аналізі інституційних видів дискурсу, зокрема медичного.Документ L`analyse du discours – дисципліна, що інтерпретує(Міленіум, 2018) Піскунова, О.Б.Формальні та змістові зміни, яких зазнавала література від початку ХХ століття, потребували і нових підходів до її вивчення. Однак попри розмаїття літературознавчих методів (герменевтичний, психоаналітичний, семіотичний тощо) в Україні сьогодні залишається поза увагою французька школа аналізу дискурсу (скорочено - A. D.), яка, враховуючи фактори, що оточують текст, дозволяє здійснити його об’єктивну інтерпретацію. Розкриття основних категорій та особливостей цього підходу і становить мету статті. Ключовими проблемами A. D. є роль суб’єкта у формуванні власного дискурсу і те, як на смисл дискурсу впливають зовнішні і внутрішні для суб’єкта чинники, до яких автори методу відносять мову, ідеологію і несвідоме. Такий підхід, на противагу методам, що вивчають естетичні грані художнього тексту, дозволяє простежити механізми його виробництва, оскільки передбачає аналіз тексту як єдиного корпусу висловлювань. Це унеможливлює множинність інтерпретацій, унесення дослідником власних інтенцій до аналізованого дискурсу, дозволяє уникнути суб’єктивності і спрямовує дослідника до смислового ядра дискурсу. Відповідно, французький аналіз дискурсу є методом, що відкриває органічну для тексту інтерпретацію.Документ Discourse with an actualized prepositive question component(Міленіум, 2018) Shinkaruk, V.D.; Dubovyk, O.M.This article deals with coherent text questions; analyzing discursive sayings, which are classified as a text unit, in which there is a communicative implementation of the grammatical sentence. The basis for the allocation of a discursive utterance in a separate communicative unit is the coreference (communicative-functional equivalence) to a grammatical sentense. Discourse statements with the actualized prepositional interrogative component and their relation to the grammatical formal-elementary (simple) sentence are studied in detail.